Просто друг

40

Нещодавно натрапила на схожу історію і вирішила поскаржитися сама. Задолбали неправильне розуміння слова «друг» багатьма навколишніми.

Так вийшло, що у мене багато друзів чоловічої статі (ну важко мені знаходити спільну мову з дівчатами), і дуже часто, варто мені сказати щось на кшталт «ходила в гості до одного» або «дивилася це разом з другом», починаються незрозумілі підморгування, розуміючі «аааа» або здивовані «не знав(а), що у тебе є хлопець».

— Який гарний блокнот!

— Спасибі. Друг на день народження подарував.

— «Друг», в сенсі — «бойфренд»?

— Ні, «один» в сенсі «друг».

Окремим текстом йдуть родичі. Живу в іншому місті, познайомилася з двома хорошими хлопцями, швидко з ними здружилася, розповіла про це мамі. Через якийсь час відбувається наступний діалог:

— А ось ті хлопчики, про які ти розповідала… Ти з кимось з них дружиш?

— Ем… Ну, з обома…

— Ну ти що, я ж не в цьому сенсі!

І так більшість родичів. «Як? Він тебе не зустріне на вокзалі о п’ятій ранку? Ну ви ж дружите!» І при цьому, слово «дружите» вимовлятися з особливим на нього наголосом.

Гаразд, я допускаю, що словом «друг» можна назвати свого хлопця, гаразд! Але як тоді накажете називати друзів, які просто друзі? В одному серіалі мені зустрілася хороша фраза: «she’s a girl, and a friend, but not a girlfriend» (переклад, при якому, щоправда, втрачається вся гра слів: «Вона дівчина і один, але не моя дівчина»). Але навіть цей вислів завжди рятує. Задовбали, слів немає.