Безтактність під прикриттям

25

А мене задовбали люди «аятакой».

Ось, наприклад, моя мати. Може в запалі наговорити речей дуже болючих і навіть у повсякденному звичайній розмові, пройтися по моїй самооцінці. У бік заниження.

Скільки разів я просила її стежити за своєю мовою і звертати увагу на те, що вона говорить, тому що мені боляче, образливо, неприємно. «Ну ось я така», — каже мені мама, і все починається з початку.

От щодо моя близька подруга. Дуже любить грати в суддю і хизуватися в білому пальто красива, ставлячись до людей за принципом «всі рівні, але я рівніше». Пояснюю, що мене неймовірно дратує такий підхід. Що я чую? Правильно! «Ну ось я така! Ідеальних взагалі не буває!»

Окей, з подругою можна не спілкуватися, а як бути з матір’ю? Я її люблю і у нас, загалом, прекрасні відносини. Як бути з колегами по роботі, де хочеш не хочеш — пересечешься?

І таких людей немало. Нувотонитакие. Тому можна встромляти ножі в спину, окатывать презирством і глузуванням, псувати навколишній простір і так далі, і так далі… Робота над собою? Навіщо? Вони ж «такі». Розумієте?