Вихід у світ

16

Є в Орлі супер-пупер-мега-комплекс, а в ньому кінотеатр, який позиціонує себе як дуже крутий. І фільми у них кращі, і звук новітній, і крісла нібито зручні. Екшн сно непогано, якщо б не обслуговування.

Входиш в зал за десять хвилин до сеансу — тьма кромішня, номери на сидіннях не видно. Наосліп пробираєшся в пошуках свого місця. Починається довгоочікуваний (в прямому сенсі цього слова: сеанс затримали хвилин на двадцять) фільм.

Все чудово, чудово, маса вражень. Дві години пролітають непомітно. Останні інтригуючі кадри, титри, темрява… І тут — бац! Різкий спалах світла на всю потужність ламп денного світла останнього покоління. Різь в очах, дика біль, сльози течуть. Ще три хвилини ти навіть не можеш встати з крісла.

Мабуть, я винна, що не врахувала чутливість очей, але адже ніхто і подумати не міг, що працівники здогадаються переключитись відразу все на повну потужність. Спасибі вам, працівники кінотеатру! Більше ні ногою.